М. Хоросницька
Нарядилась осінь
В дороге намисто,
Золоте волосся
Розплела над містом.
Кольорові фарби
Вийняла з кишені
І малює осінь
Жовтім по зеленім.
Здогадатись можна
В парку по деревах:
Є червона фарба
В неї і рожева...
Ще й відтінків різних
Безліч осінь має,
А стрункі ялини
Боком обминає...
Їй не шкода фарби
Й часу ні хвилини -
Колються нікчемні
Сосни та ялини
Ти скажи нам, сонечко,
Чом тепер не грієш,
А на жовтім листячку
Золотом яснієш?
Посміхнулост сонечко:
-Що на це сказати?!
Попросило літечко
Осiнь привітати!
***
ЧАКЛУНКА
Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!
***
ЗОЛОТА ОСІНЬ
Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
***
ОСІННІЙ ДОЩИК
Пожовтіло листячко
На кленочку,
Почорніли айстроньки
У садочку.
Заховалось сонечко,
Не видати,
Сипле вітер дощиком
Кругом хати.
Стукотить і грюкає
У віконця:
«А що?.. Вам не весело
Тут без сонця?».
***
ЗОЛОТА ОСІНЬ
В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі
Й небо синє-чисте.
Метушні немає,
Тиша й прохолода –
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить.
Такий вітер капосний,
Сам гуляє,
А дітей на вулицю
Не пускає.
***
ОСІННЯ ЛІЧИЛКА
Автор А. Королів
Одна – велика диня,
А он два буряки,Три баклажани сині,
Чотири огірки.
А далі теж не пусто:
Червоних п’ять перчин,
Шість качанів капусти,
Солодких сім морквин.
Ще далі поглядімо,
Що осінь принесла,
Анумо полічімо
Останні три числа:
Це – помідорів вісім
Та дев’ять картоплин,
А у вінку повисли
Аж десять цибулин.
***
ПОТЕМНІЛИ КРОНИ СОСОН
Потемніли крони сосон,
Тихо сіються дощі,
Оголила темна осінь
І дерева, і кущі.
І тепер здаля помітні
Гнізд воронячих шапки,
Зникли птахи перелітні –
Гуси, іволги, шпаки.
У гіллі синиця тенька,
Лущить зерна цілий день,
І від білочки опеньки
Поховалися за пень.
***
ОСІНЬ
Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки,
Хмуро, безпритульно
Глянули садочки.
Жовкне і травиця.
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Хмара небо криє,
Сонечко не блисне,
Вітер вовком виє,
Дощ потоком висне.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвильний;
Пташка від негоди
Подалася в вирій.
***
ЛИСТОПАД
Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
***
Останнiй листочок
Анатолій Камінчук
Листя падає
Додолу.
Засинає
Гай і поле.
На вербі
Один
Листочок.
До зими
Один
Деньочок!
***
Золота осiнь
Йосип Бродський
Пролітали журавлі.
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
Ніби сонцем вщерть налиті
На гілках висять плоди,
У багрянім жовтім листі
Мріють веснами сади.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
***
Королева Осінь
Н. Замрія
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.
***
Осiнь
Петро Осадчук
Фарби розбавляла,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.
Вже руда ліщина,
Пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім
Тільки дуб зелений.
Утішає ясен:
- Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто.
***
Сю нiч зорi чомусь колючi
Ліна Костенко
Сю ніч зорі чомусь колючі,
як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала з кручі,
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
а сьогодні вже восени!
***
Осиній день...
Ліна Костенко
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь,о! - та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій!
І плаче коник серед трав - нема мелодій!
***
Їжаки
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки
І сказали:
— Ми — грудки...
Ну, а може,— будяки...
Ну, а може,— їжаки
Все-таки?..
Т.Коломієць
***
Ластівка
Ще сонечко всміхається
І зеленіє гай,
ЛастівкаА ластівка збирається
Летіти в теплий край,
Троянда розквітає,
Ще чути гомін, сміх,
Та осінь відчуває -
Вона раніш за всіх.
***
Осінні місяці
Вересень вже поспішає,
Його Жовтень доганяє,
А за ними їхній брат -
Похмурий, сірий Листопад.
Це - осінні місяці,
В них парасольки у руці.
Та є також в них дні прекрасні,
Вони прозорі, теплі, ясні.
